розкріпачений

РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкріпа́чити.

Розкріпачені в думці і в пошуках зображальних засобів, художники-сюрреалісти бачили світ по-дитячому, тому їхні деякі прийоми зображення збагатили малярську світову школу (з наук.-попул. літ.);

Дорошенко бачить перед собою людину мовби відроджену, з оновленою, розкріпаченою душею... (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Розкріпачений народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила, показав, на що здатний (М. Чабанівський);

Дорошенко бачить перед собою людину мовби відроджену, з оновленою, розкріпаченою душею... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. розкріпачений — розкріпа́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкріпачений — див. вільний  Словник синонімів Вусика
3. розкріпачений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкріпачити. || розкріпачено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкріпачений — ВІ́ЛЬНИЙ (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований), ВО́ЛЬНИЙ уроч., заст., СВОБІ́ДНИЙ заст.; РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ іст., ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); РОЗКО́ВАНИЙ, РОЗКУ́ТИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. розкріпачений — Розкріпа́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розкріпачений — РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкріпа́чити. Розкріпачений народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила, показав, на що здатний (Чаб., Шляхами..  Словник української мови в 11 томах