розкріпачений

РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкріпа́чити.

Розкріпачений народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила, показав, на що здатний (Чаб., Шляхами.., 1961, 34);

Людство крокує до соціальної справедливості, до розкріпаченої творчої праці (Рад. Укр., 1. І 1969, 2);

Дорошенко бачить перед собою людину мовби відроджену, з оновленою, розкріпаченою душею… (Гончар, Тронка, 1963, 338).

Значення в інших словниках

1. розкріпачений — розкріпа́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкріпачений — див. вільний  Словник синонімів Вусика
3. розкріпачений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкріпачити. || розкріпачено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкріпачений — РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкріпа́чити. Розкріпачені в думці і в пошуках зображальних засобів, художники-сюрреалісти бачили світ по-дитячому, тому їхні деякі прийоми зображення збагатили малярську світову школу (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. розкріпачений — ВІ́ЛЬНИЙ (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований), ВО́ЛЬНИЙ уроч., заст., СВОБІ́ДНИЙ заст.; РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ іст., ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); РОЗКО́ВАНИЙ, РОЗКУ́ТИЙ поет.  Словник синонімів української мови
6. розкріпачений — Розкріпа́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)