розкріпачення

РОЗКРІПА́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. розкріпа́чити, розкріпа́чувати і розкрі́пачитися, розкріпа́чуватися.

Шевченко все своє життя віддав на боротьбу.. за щастя людей, за розкріпачення людей, за волю (Тич., IIІ, 1957, 75);

Розкріпачення сотень мільйонів людей від вікового гноблення чужоземцями, від іноземної експлуатації відбувається нестримно швидко (Ком. Укр., 10, 1960, 21);

Найголовніший із дарів, які несе людству комунізм, — повне розкріпачення індивідуальності (Рильський, Веч. розмови, 1964, 75).

Значення в інших словниках

1. розкріпачення — розкріпа́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розкріпачення — -я, с. Дія за знач. розкріпачити, розкріпачувати і розкріпачитися, розкріпачуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкріпачення — РОЗКРІПА́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. розкріпа́чити, розкріпа́чувати і розкріпа́читися, розкріпа́чуватися. Шевченко все своє життя віддав на боротьбу .. за щастя людей, за розкріпачення людей, за волю (П.  Словник української мови у 20 томах
4. розкріпачення — ВИ́ЗВОЛЕННЯ (позбавлення кого-, чого-небудь пригноблення, безправ'я тощо), ВИ́ЗВІЛ рідше, ЗВІ́ЛЬНЕННЯ, РОЗКРІПА́ЧЕННЯ. А тимчасом перш прийшла оповістка про визволення селян од панщини (І.  Словник синонімів української мови
5. розкріпачення — Розкріпа́чення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)