розкріпачення —
розкріпа́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
розкріпачення —
-я, с. Дія за знач. розкріпачити, розкріпачувати і розкріпачитися, розкріпачуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розкріпачення —
РОЗКРІПА́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. розкріпа́чити, розкріпа́чувати і розкріпа́читися, розкріпа́чуватися. Шевченко все своє життя віддав на боротьбу .. за щастя людей, за розкріпачення людей, за волю (П.
Словник української мови у 20 томах
розкріпачення —
ВИ́ЗВОЛЕННЯ (позбавлення кого-, чого-небудь пригноблення, безправ'я тощо), ВИ́ЗВІЛ рідше, ЗВІ́ЛЬНЕННЯ, РОЗКРІПА́ЧЕННЯ. А тимчасом перш прийшла оповістка про визволення селян од панщини (І.
Словник синонімів української мови
розкріпачення —
РОЗКРІПА́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. розкріпа́чити, розкріпа́чувати і розкрі́пачитися, розкріпа́чуватися. Шевченко все своє життя віддав на боротьбу.. за щастя людей, за розкріпачення людей, за волю (Тич.
Словник української мови в 11 томах