розкуйовджений
РОЗКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розкуйо́вдити.
Вона сміялась, розкуйовджене вітром біле волосся надавало їй схожості з кульбабою (І. Цюпа);
Галстук у нього зав'язаний косо, волосся наче навмисне розкуйовджене, а ліва рука демонстративно засунута в кишеню штанів (Ірина Вільде).
2. у знач. прикм. Безладно розтріпаний, розпатланий (про волосся).
Повний місяць освічував бліде обличчя з тонким чорним вусом, широко розкриті, блискучі очі та розкуйовджене волосся (М. Коцюбинський);
Чорний, аж синюватий, розкуйовджений чуб упав кучерями на лоб... (О. Копиленко);
Він без угаву править теревені, поблискуючи з-під розкуйовджених вусів білими молодими зубами (О. Гончар);
// З розтріпаним, розпатланим волоссям.
Невеликі віконця завішані фіранками, на яких вирізьблюються зсередини розкуйовджені голови (А. Шиян);
Яків Сажнєв, розкуйовджений, з мокрим волоссям, яке падало на обличчя, часто нахилявся і випрямлявся, подаючи снаряди (Д. Ткач);
Голова бандита волохатилась чорною баранячою кучмою і розкуйовдженою бородою (В. Речмедін);
// розм. Розтріпаний, розшарпаний, розсмиканий і. т. ін.
Це було розкуйовджене ліжко з купою безладно розкиданих подушок і зім'ятою периною (І. Багряний);
Розкуйовджений сніп;
* Образно. Лише прив'ялений моріжок .. та розкуйовджені нитки з куделі бабиного літа нагадували про початок осені (Л. Дмитерко).
3. у знач. прикм. Який має вигляд окремих пасом або клаптів (про хмари, туман і т. ін.).
Десь опівночі на якусь годину стишився вітер, вляглася заметіль і крізь розкуйовджені хмари глянули на землю мерехтливі зорі (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)