розкуркулення
РОЗКУРКУ́ЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. розкурку́лити.
– Розкуркулення проходило вже у вашому районі? – В деяких селах уже (Мирослав Ірчан);
Місцеві органи влади самовільно здійснювали розкуркулення заможніших селян з вилученням майна (з публіц. літ.);
Після розкуркулення й заслання опинився [Санько] знову в Україні (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)