розкіс
РОЗКІ́С, ко́су, ч., техн.
Розпірка, похило розташована до горизонтальних або вертикальних частин конструкції.
Бокова дискова борона складається із сниці (гряділя), двох поперечних балок з розкосами, до яких кріпляться робочі органи, батареї дисків та ходових коліс (з навч. літ.);
Зустрічаються [на Закарпатті] й каркасні хати з заповненням стін різним матеріалом, переважно дошками. Для стійкості їх скріпляють розкосами (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)