розкіс
РОЗКІ́С, ко́су, ч., техн.
Розпірка, похило розташована до горизонтальних або вертикальних частин конструкції.
Бокова дискова борона складається із сниці (гряділя), двох поперечних балок з розкосами, до яких кріпляться робочі органи, батареї дисків та ходових коліс (з навч. літ.);
Зустрічаються [на Закарпатті] й каркасні хати з заповненням стін різним матеріалом, переважно дошками. Для стійкості їх скріпляють розкосами (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкіс — розкі́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розкіс — -косу, ч., тех. Розпірка, похило розташована до горизонтальних або вертикальних частин конструкції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкіс — РОЗКІ́С, ко́су, ч., техн. Розпірка, похило розташована до горизонтальних або вертикальних частин конструкції. Бокова дискова борона складається із сниці (гряділя), двох поперечних балок з розкосами, до яких кріпляться робочі органи, батареї дисків та ходових коліс (Хлібороб Укр., 8, 1967, 30). Словник української мови в 11 томах
- розкіс — 1. Косо поставлена підпора. 2. Дерев'яний брус, що скріплює кінці вертикальних і горизонтальних елементів, посилюючі міцність рам і фахверкових конструкцій. Архітектура і монументальне мистецтво