розкіш

РО́ЗКІШ, коші, ж. (мн. розко́ші, ів).

1. перев. одн. Життєва вигода, пов'язана з комфортом, багатством, пишнотою.

Якщо вже тонути, то в розкоші! (народний жарт);

Удень його зовсім не видно, хіба уночі почуєш, як старий немощною [немічною] рукою глухо дзвонить у чавунну дошку, віщуючи про давню славу свого двору, про колишню розкіш – багатство (Панас Мирний);

Хмарочоси... Пляж на сотім поверсі... Вся ця розкіш для багатіїв (І. Нехода);

Зала в квартирі Любовицької обладнана з великим смаком і розкішшю. Рояль, картини, килими (І. Кочерга);

// Надмірність, вишуканість в обстановці, убранні, нарядах.

Тепла кавказька біла пелерина, дороге розкішне боа, що змією обвивало шию і спадало аж додолу, тепле плаття – все показувало не лише достаток, але і розкіш (Г. Хоткевич);

Фесенко був багатий чоловік, жив пишно, панни Фесенківни для нього, за його хлоп'ячих літ, були взірцем краси, розкоші, елегантності (М. Грушевський).

2. Життя в достатках, з комфортом.

– А може, нужда вкоротила її віку. Не зазнала вона в мене розкоші (І. Нечуй-Левицький);

[Роман:] Радився з батьком про свій замір. Як тепло, як сердечно вони міркують: “Не шукай, кажуть, сину, розкошів, а шукай доброго серця..!” (М. Кропивницький);

[Василько:] Для міліонів [мільйонів] – пута, батоги, Надмірна, вічна праця, сльози, піт.., А сотням – розкіш, празник вічний, честь? (Є. Кротевич);

– Ви говорите про злидні, а самі думаєте і дбаєте тільки про добробут та розкіш (М. Стельмах);

Остання третина 18 століття, час правління цариці Катерини II, була часом нечуваної розкоші дворян (з навч. літ.).

3. перев. мн. Надмірності в задоволенні життєвих потреб, пов'язані з марнотратством.

Хату можна, гадаю, знайти й потому яку-небудь, розкошів не потребую (М. Коцюбинський);

– Всі .. спішаться До розко́шів сього світу..! (Леся Українка);

Так! Хто вони? Чи теж сини Озореної глибини..? .. Хто ваш благословенний піт, Живої праці вольний світ, І кров, і м'язи, і пісні На гроші розклада дрібні, Щоб обернути власні дні В кошмари розкоші брудні? (М. Рильський);

// перев. мн. Коштовні речі, які не є першою необхідністю.

З Греції привозили: зброю, тканини, різноманітний посуд з глини і скла, дорогі оздоби і предмети розкоші, вино (з навч. літ.);

На заставі таких розкошів, як роялі, ще ніхто не догадався поставити, отож і доводиться вифранченому концертмейстеру тягатися з акордеоном (П. Загребельний);

// перев. одн. Що-небудь звичайно неможливе, недоступне, недозволене.

Понад десяток стволів стали поруч. Це вже була розкіш, яку полк міг дозволити собі (О. Гончар);

Тільки ті санаторії, що мали великі клуби, могли дозволити собі розкіш щовечора влаштовувати для своїх і приблудних курортників танці (П. Загребельний);

// тільки одн., розм. Про що-небудь дуже смачне.

– То, може, ти ще не кулешу, а навіть панських локшин або свинячої похребтини захочеш? .. – Хай уже ця розкіш вам, а на гурт дайте хоч людський куліш, а не помиї, – спокійно і уперто вів своєї Іван (М. Стельмах);

Тимко розгорнув ганчірку: в ній лежала грудка іскристого меду. Він лизнув її язиком і замружився від солодкої розкоші (Григорій Тютюнник).

4. перев. одн. Солодка знемога, млість від чого-небудь пережитого.

Запаморочилась голова Уласова од втоми щастя, од розкоші серця (І. Нечуй-Левицький);

Валерик, прищухнувши між дорослими, слухав Мурашка з якимось моторошним захопленням, з внутрішньою розкішшю і острахом (О. Гончар);

// Найвищий ступінь прояву чого-небудь.

Євгеній тільки що прокинувся, простягнувся, позіхнув і смакував розкіш безжурного спокою (І. Франко);

В багатьох випадках поет [М. П. Бажан] досягає справжньої мистецької розкоші (з наук. літ.);

// Насолода, щастя від чого-небудь.

Хочеш, щоб на мене, як на якусь, панська челядь баньки витріщала? – Не все ж мені красуватися тобою: то багато розкоші для одного чоловіка (М. Стельмах).

5. Багатство природи.

Веселий шлях: з одного боку дуби – як стіна, з другого – лавою буйні хліба. Здіймає чоловік шапку на возі, милується Божими розкошами (С. Васильченко);

Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя! Ви широко розляглись, Аж до моря подались (П. Куліш);

Ліна, його улюбленичка, й тут, в краю південної розкоші, в краю баштанів та виноградників, при нагоді ще бралася гризти зубенятами сиру картоплину, викликаючи регіт .. дітей (О. Гончар).

6. тільки одн. Краса, пишність, яскравість чого-небудь.

Гляну – просто рай в природі, Ясність, розкіш, красота (І. Франко);

Весняна могутня розкіш Волги в водопіллі, заволзькі чорні землі, моторошно пустельний степ – все змішалося в якийсь строкатий хаос (З. Тулуб);

В Європі мармур – це багатство. Це розкіш і краса (П. Загребельний).

7. тільки одн., у знач. пред., розм. Про те, що викликає чиєсь захоплення, є дуже приємним для когось, повністю задовольняє кого-небудь.

Що за розкіш жити й могти вдихати отаке чисте повітря (Ірина Вільде);

[Ольга:] Я вже й на базарі побувала – дивись, які полуниці, мигдаль – розкіш! (І. Кочерга);

// Роздолля (у 2 знач.).

– Там, у городі, розкіш їм [городянкам], воля, страху немає... (Панас Мирний);

Тут, на узліссі, розкіш була вітрові (М. Коцюбинський);

– Розкіш тут і людині, і худобі, – вів далі Григорій, який найбільше з усіх близнят любив ліси (М. Стельмах).