розкіш
РО́ЗКІШ, коші, ж. (мн. розко́ші, ів).
1. перев. одн. Життєва вигода, пов’язана з комфортом, багатством, пишнотою.
Удень його зовсім не видно, хіба уночі почуєш, як старий немощною рукою глухо дзвонить у чавунну дошку, віщуючи про давню славу свого двору, про колишню розкіш — багатство (Мирний, IV, 1955, 15);
Хмарочоси… Пляж на сотім поверсі… Вся ця розкіш для багатіїв (Нех., Ми живемо.., 1960, 82);
Зала в квартирі Любовицької обладнана з великим смаком і розкішшю. Рояль, картини, килими (Коч., II, 1956, 385);
// Надмірність в обстановці, убранні, нарядах.
Тепла кавказька біла пелерина, дороге розкішне боа, що змією обвивало шию і спадало аж додолу, тепле плаття — все показувало не лише достаток, але і розкіш (Хотк., I, 1966, 36).
2. Життя в достатках, з комфортом.
— А може, нужда вкоротила її віку. Не зазнала вона в мене розкоші (Н.-Лев., І, 1956, 62);
[Роман:] Радився з батьком про свій замір. Як тепло, як сердечно вони міркують: «Не шукай, кажуть, сину, розкошів, а шукай доброго серця..!» (Кроп., II, 1958, 31);
[Василько:] Для міліонів [мільйонів] — пута, батоги, Надмірна, вічна праця, сльози, піт, Хвороби, голод, крик дітей і бруд, А сотням — розкіш, празник вічний, честь? (Крот., Вибр., 1959, 540);
— Ви говорите про злидні, а самі думаєте і дбаєте тільки про добробут та розкіш (Стельмах, І, 1962, 37).
◊ Купа́тися в ро́зкоші (розко́шах) див. купа́тися.
3. перев. мн. Надмірності в задоволенні життєвих потреб, пов’язані з марнотратством.
Хату можна, гадаю, знайти й потому яку-небудь, розкошів не потребую (Коцюб., III, 1956, 293);
— Всі.. спішаться До розко́шів сього світу..! (Л. Укр., IV, 1954, 153);
Так! Хто вони? Чи теж сини Озореної глибини..? .. Хто ваш благословенний піт, Живої праці вольний світ, І кров, і м’язи, і пісні На гроші розклада дрібні, Щоб обернути власні дні В кошмари розкоші брудні? (Рильський, II, 1960, 152);
// перев. мн. Коштовні речі, які не є першою необхідністю.
З Греції привозили: зброю, тканини, різноманітний посуд з глини і скла, дорогі оздоби і предмети розкоші, вино (Іст. СРСР, І, 1956, 17);
На заставі таких розкошів, як роялі, ще ніхто не догадався поставити, отож і доводиться вифранченому концертмейстеру тягатися з акордеоном (Загреб., Шепіт, 1966, 230);
// перев. одн. Що-небудь звичайно неможливе, недоступне, недозволене.
Понад десяток стволів стали поруч. Це вже була розкіш, яку полк міг дозволити собі (Гончар, III, 1959, 388);
Тільки ті санаторії, що мали великі клуби, могли дозволити собі розкіш щовечора влаштовувати для своїх і приблудних курортників танці (Загреб., Диво, 1968, 13);
// тільки одн., розм. Про що-небудь дуже смачне.
— То, може, ти ще не кулешу, а навіть панських локшин або свинячої похребтини захочеш? ..— Хай уже ця розкіш вам, а на гурт дайте хоч людський куліш, а не помиї,— спокійно і уперто вів своєї Іван (Стельмах, І, 1962, 235);
Тимко розгорнув ганчірку: в ній лежала грудка іскристого меду. Він лизнув її язиком і замружився від солодкої розкоші (Тют., Вир, 1964, 186).
4. перев. одн. Солодка знемога, млість від чого-небудь пережитого.
Запаморочилась голова Уласова од втоми щастя, од розкоші серця (Н.-Лев., III, 1956, 301);
Валерик, прищухнувши між дорослими, слухав Мурашка з якимось моторошним захопленням, з внутрішньою розкішшю і острахом (Гончар, Таврія, 1952, 252);
Розкоші кохання;
// Найвищий ступінь прояву чого-небудь.
Євгеній тільки що прокинувся, простягнувся, позіхнув і смакував розкіш безжурного спокою (Фр., VII, 1951, 196);
В багатьох випадках поет [М. П. Бажан] досягає справжньої мистецької розкоші (Не ілюстрація.., 1967, 151);
// Насолода, щастя від чого-небудь.
Олена, яка зроду не розуміла жартів, знову напалася на Євдокима: — І це ти, очі твої безсовісні, хочеш, щоб на мене, як на якусь, панська челядь баньки витріщала? — Не все ж мені красуватися тобою: то багато розкоші для одного чоловіка (Стельмах, І, 1962, 569).
5. Багатство природи.
Веселий шлях: з одного боку дуби — як стіна, з другого — лавою буйні хліба. Здіймає чоловік шапку на возі, милується божими розкошами (Вас., І, 1959, 124);
Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя! Ви широко розляглись. Аж до моря подались (П. Куліш, Вибр., 1969, 404);
Ліна, його улюбле-ничка, й тут, в краю південної розкоші, в краю баштанів та виноградників, при нагоді ще бралася гризти зубенятами сиру картоплину, викликаючи регіт радгоспних дітей (Гончар, Тронка, 1963, 138).
6. тільки одн. Краса, пишність, яскравість чого-небудь.
Гляну — просто рай в природі, Ясність, розкіш, красота (Фр., XIII, 1954, 96);
Весняна могутня розкіш Волги в водопіллі, заволзькі чорні землі, моторошно пустельний степ — все змішалося в якийсь строкатий хаос (Тулуб, В степу.., 1964, 24);
В Європі мармур — це багатство. Це розкіш і краса (Загреб., Європа. Захід, 1961, 78).
7. тільки одн., у знач. присудк. сл., розм. Про те, що викликає чиєсь захоплення, є дуже приємним для когось, повністю задовольняє кого-небудь.
Що за розкіш жити й могти вдихати отаке чисте повітря (Вільде, Наші батьки.., 1946, 28);
[Ольга:] Я вже й на базарі побувала — дивись, які полуниці, мигдаль — розкіш! (Коч., II, 1956, 315);
// Роздолля (у 2 знач.).
— Там, у городі, розкіш їм [городянкам], воля, страху немає… (Мирний, III, 1954, 72);
Тут, на узліссі, розкіш була вітрові (Коцюб., І, 1955, 35);
— Розкіш тут і людині, і худобі,— вів далі Григорій, який найбільше з усіх близнят любив ліси (Стельмах, І, 1962, 72).
Значення в інших словниках
- розкіш — ро́зкіш іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ро́зкоші Орфографічний словник української мови
- розкіш — од. і РОЗКОШІ, мн., багатство, достаток, комфорт, блиск, пишнота, шик; (кохання) насолода, щастя, розкошування, блаженство; тлк. од. ПР. СЛ. смакота, красота, лахва; тлк. мн. (Божі) краса, пишність. Словник синонімів Караванського
- розкіш — див. багатство; достаток; краса Словник синонімів Вусика
- розкіш — [розк'іш і роск'іш] -кош'і, ор. -к'іш':у, мн. -кош'і, -кош'іў Орфоепічний словник української мови
- розкіш — -коші, ж. (мн. розкоші, -ів). 1》 перев. одн. Життєва вигода, пов'язана з комфортом, багатством, пишнотою. || Надмірність в обстановці, убранні. 2》 Життя в достатках, з комфортом. Купатися в розкошах. 3》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкіш — РО́ЗКІШ, коші, ж. (мн. розко́ші, ів). 1. перев. одн. Життєва вигода, пов'язана з комфортом, багатством, пишнотою. Якщо вже тонути, то в розкоші!... Словник української мови у 20 томах
- розкіш — Не йдуть з розкоші у міхоноші. Багатий не просить милостиню. Розкоші нищать дурня. У розкоші дурень стає лінивим і не хоче працювати. Приповідки або українсько-народня філософія
- розкіш — купа́тися в зо́лоті (в розко́шах, в ро́зкоші). Жити в багатстві, щасливо, мати всього вдосталь. Купались далі в золоті князі, А закуті і смерди, як до того, В землі греблись (Д. Павличко); Явдоха (в офіцера) з півроку .. Фразеологічний словник української мови
- розкіш — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект). Словник синонімів української мови
- розкіш — Ро́зкіш, -коші, -коші, -кішшю; розко́ші, -ко́шів, -шам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)