1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розкіш

ро́зкіш

-коші, ж. (мн. розкоші, -ів).

1》 перев. одн. Життєва вигода, пов'язана з комфортом, багатством, пишнотою.

|| Надмірність в обстановці, убранні.

2》 Життя в достатках, з комфортом. Купатися в розкошах.

3》 перев. мн. Надмірності в задоволенні життєвих потреб, пов'язані з марнотратством.

|| перев. мн. Коштовні речі, які не є першою необхідністю.

|| перев. одн. Що-небудь зазвичай неможливе, недоступне, недозволене.

|| тільки одн., розм. Про що-небудь дуже смачне.

4》 перев. одн. Солодка знемога, млість від чого-небудь пережитого.

|| Найвищий ступінь прояву чого-небудь.

|| Насолода, щастя від чого-небудь.

5》 Багатство природи.

6》 тільки одн. Краса, пишність, яскравість чого-небудь.

7》 тільки одн., у знач. присудк. сл., розм. Про те, що викликає чиєсь захоплення, є дуже приємним для когось, повністю задовольняє кого-небудь.

|| Роздолля (у 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкіш — ро́зкіш іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ро́зкоші Орфографічний словник української мови
  2. розкіш — од. і РОЗКОШІ, мн., багатство, достаток, комфорт, блиск, пишнота, шик; (кохання) насолода, щастя, розкошування, блаженство; тлк. од. ПР. СЛ. смакота, красота, лахва; тлк. мн. (Божі) краса, пишність. Словник синонімів Караванського
  3. розкіш — див. багатство; достаток; краса Словник синонімів Вусика
  4. розкіш — [розк'іш і роск'іш] -кош'і, ор. -к'іш':у, мн. -кош'і, -кош'іў Орфоепічний словник української мови
  5. розкіш — РО́ЗКІШ, коші, ж. (мн. розко́ші, ів). 1. перев. одн. Життєва вигода, пов'язана з комфортом, багатством, пишнотою. Якщо вже тонути, то в розкоші!... Словник української мови у 20 томах
  6. розкіш — Не йдуть з розкоші у міхоноші. Багатий не просить милостиню. Розкоші нищать дурня. У розкоші дурень стає лінивим і не хоче працювати. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. розкіш — купа́тися в зо́лоті (в розко́шах, в ро́зкоші). Жити в багатстві, щасливо, мати всього вдосталь. Купались далі в золоті князі, А закуті і смерди, як до того, В землі греблись (Д. Павличко); Явдоха (в офіцера) з півроку .. Фразеологічний словник української мови
  8. розкіш — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект). Словник синонімів української мови
  9. розкіш — Ро́зкіш, -коші, -коші, -кішшю; розко́ші, -ко́шів, -шам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. розкіш — РО́ЗКІШ, коші, ж. (мн. розко́ші, ів). 1. перев. одн. Життєва вигода, пов’язана з комфортом, багатством, пишнотою. Удень його зовсім не видно, хіба уночі почуєш, як старий немощною рукою глухо дзвонить у чавунну дошку... Словник української мови в 11 томах