розкішний

РОЗКІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який відзначається розкішшю (у 1 знач.), багатством оздоблення, коштовністю і т. ін.

Із стелі звисає розкішна важка люстра (Донч., Вибр., 1948, 127);

Широко представлені на стендах розкішні, прекрасно ілюстровані видання класиків української літератури (Рад. Укр., 17.VI 1951, 1);

Пан лейтенант фон Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла (Кол., На фронті.., 1959, 27);

Ми зупинилися в недорогому, але чепурненькому готелі. Михайло із Ляськом у дешевенькому номері нагорі, а ми з дружиною — в розкішній кімнаті внизу (Досв., Вибр., 1959, 105);

// Просторий, зручний для проживання.

Густий, давній ліс. Під скелею галявина, на якій нап’ято розкішний намет (Вас., III, 1960, 407);

— Коли я скажу, що бажаю розкішну хату на місці оцих руїн,.. — хіба це цілком особисте?.. (Довж., І, 1958, 344);

// Добре обладнаний, багато укомплектований.

— Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (Головко, II, 1957, 488);

В неділю Тарас Григорович прийшов до своїх польських друзів. Вони одразу оточили його і піднесли йому свої подарунки: розкішну скриньку фарб, тютюн, мольберт, набір пензлів (Тулуб, В степу.., 1964, 477);

// Дуже смачний.

Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішніші страви (Граб., І, 1959, 172);

Чай був на диво запашний і розкішний (Ю. Янов., II, 1958, 122).

2. Який супроводжується великими витратами грошей, марнотратством.

За собою життя веселе, розкішне, без праці, без клопоту; перед собою — вбоге доживання віку, може, тяжка праця на старість (Мирний, І, 1949, 370);

М’ясо найкраще тим часом спекли і з рожен познімали. Кожному пайку дали, і розкішний бенкет розпочався (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 59);

// Який проходить у достатках, безтурботності.

Яке-то моє дівування було розкішне й веселе, що й згадать любо! (Вовчок, І, 1955, 3).

3. Щедрий на природні багатства.

Згадається нам вся краса і принада, Якою багатий розкішний наш край (Вороний, Вибр., 1959, 45);

Без нас розкішний південь Задля мене мов тюрма (Крим., Вибр., 1965, 38);

Крізь них виднілася розкішна лісова земля, по ній ніжно-голубою росою розбризкувались підсніжники (Стельмах, І, 1962, 403);

// Багатий, красивий.

Такого розкішного міста, як Відень, може, і в світі нема (Л. Укр., V, 1956, 40);

Хто не знає нашого розкішного Покуття у стіп Карпатських гір..? (Кобр., Вибр., 1954, 83);

// Буйний у своєму рості, цвітінні.

Її довгі стрічки маяли на вітрі, неначе листя розкішного хмелю (Н.-Лев., II, 1956, 277);

Довго ще самі для себе будуть пахнути розкішні садові квіти (Хотк., І, 1966, 131);

Парк і справді був розкішний (Смолич, І, 1958, 56).

4. Який відзначається красою, пишністю, яскравістю.

В мене волосся було густе, розкішне (Фр., III, 1950, 99);

На нього дивився міцно збудований чоловік середнього росту, з розкішною бородою (Сміл., Сад, 1952, 120);

Євдоким ІОренко приліпив на розкішні роги волам дві свічечки (Стельмах, І, 1962, 630);

// Щедрий на тепло, яскраві фарби.

Раю й я тобі, дівчино пишна: Пам’ятай собі накріпко те, Що весна і весела й розкішна Двічі людям у нас не цвіте (Щог., Поезії, 1958, 284);

Моторошно було відчути, як смертельна небезпека.. руйнує всю високу новобудову свята, зведену з розкішного щирого сонця, з багатоповерхової зелені, з прозорих щасливих мрій… (Гончар, III, 1959, 447).

5. Який задовольняє найвищі естетичні вимоги, смаки.

Палають мушкети, курить дим, горять дахи, руйнуються хати, стогнуть люди — розкішної тиші як і не було (Вовчок, І, 1955, 336);

Звідкілясь прилинув розкішний запах трав (Хотк., II, 1966, 384);

В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосинки, неначе срібні нитки (Н.-Лев., VII, 1966, 208);

Там, у маєтку, мали вони розкішне полювання (Рильський, Бабине літо, 1967, 99);

// Вишуканий, прекрасний.

— Я просто стужився за вами, за вашим розкішним ім’ям Феліцітас, тобто щаслива! (Коб., III, 1956, 355);

Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь (Тич., І, 1957, 46);

// З красивою, привабливою зовнішністю (про людей).

Розмови: — Який юнак розкішний! — Виконроб греблі Голик (Довж., II, 1959, 160);

// В яскравому вбранні, пишний (про тварин і птахів).

На порозі стояв розкішний в своєму гарячому пір’ї півень (Стельмах, II, 1962, 272);

// розм. Огрядний.

Біля неї гніздилася розкішна, пудів на шість, матінка (Тют., Вир, 1964, 59).