розкішний

Значення в інших словниках

1. розкішний — розкі́шний прикметник Орфографічний словник української мови
2. розкішний — (край) багатий, щедрий; (чай) смаковитий; (обід) марнотратний, дорогий, п. царський; (- життя) комфортний, безтурботний; (палац) шикарний; (сон) чудовий; (дуб) буйний; (волос) пишний; (- сонце) яскравий, сліпучий; пр. РОЗКІШНО, (жити) на всю губу, на широку ногу, на панській стопі, паном діло. Словник синонімів Караванського
3. розкішний — див. вродливий Словник синонімів Вусика
4. розкішний — [роузк’ішнией і роуск’ішнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. розкішний — -а, -е. 1》 Який відзначається розкішшю (у 1 знач.), багатством оздоблення, коштовністю і т. ін. || Просторий, зручний для проживання. || Добре обладнаний, багато укомплектований. || Дуже смачний. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розкішний — РОЗКІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який відзначається розкішшю (у 1 знач.), багатством оздоблення, коштовністю і т. ін. Із стелі звисає розкішна важка люстра (О. Донченко); Пан лейтенант фон Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла (П. Словник української мови у 20 томах
7. розкішний — БАГА́ТИЙ (який відзначається великою кількістю чого-небудь), РОЗКІ́ШНИЙ підсил.; ЩЕ́ДРИЙ підсил. (який надходить у великій кількості); ПИ́ШНИЙ (про край, місцевість); ЛУКУ́ЛЛІВСЬКИЙ книжн. (про обід, бенкет). Словник синонімів української мови
8. розкішний — Розкі́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розкішний — РОЗКІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який відзначається розкішшю (у 1 знач.), багатством оздоблення, коштовністю і т. ін. Із стелі звисає розкішна важка люстра (Донч., Вибр. Словник української мови в 11 томах