розкішник
РОЗКІ́ШНИК, а, ч., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит.
Самозгуба теж чарує і сп’яняє, Як от розкішника додержане вино… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 248);
Російський народ став звати барином людину, в якій вбачав риси барина: неробу, розкішника, сибарита, пихатого, бундючного і т. ін. (Кундзич, Діези.., 1956, 86).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкішник — розкі́шник іменник чоловічого роду, істота той, хто живе в розкошах рідко Орфографічний словник української мови
- розкішник — -а, ч., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкішник — РОЗКІ́ШНИК, а, ч., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит. Самозгуба теж чарує і сп'яняє, Як от розкішника додержане вино... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича); Російський народ став звати барином людину, в якій вбачав риси барина: неробу, розкішника, .. бундючного і т. ін (О. Кундзич). Словник української мови у 20 томах
- розкішник — СИБАРИ́Т (той, хто любить розкіш, бездіяльне життя), РОЗКІ́ШНИК рідше, РОЗКОШОЛЮ́Б заст. Словник синонімів української мови