розкішник
РОЗКІ́ШНИК, а, ч., рідко.
Той, хто живе в розкоші; сибарит.
Самозгуба теж чарує і сп'яняє, Як от розкішника додержане вино... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Російський народ став звати барином людину, в якій вбачав риси барина: неробу, розкішника, .. бундючного і т. ін (О. Кундзич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкішник — розкі́шник іменник чоловічого роду, істота той, хто живе в розкошах рідко Орфографічний словник української мови
- розкішник — -а, ч., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкішник — СИБАРИ́Т (той, хто любить розкіш, бездіяльне життя), РОЗКІ́ШНИК рідше, РОЗКОШОЛЮ́Б заст. Словник синонімів української мови
- розкішник — РОЗКІ́ШНИК, а, ч., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит. Самозгуба теж чарує і сп’яняє, Як от розкішника додержане вино… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Словник української мови в 11 томах