розкішник

РОЗКІ́ШНИК, а, ч., рідко.

Той, хто живе в розкоші; сибарит.

Самозгуба теж чарує і сп'яняє, Як от розкішника додержане вино... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Російський народ став звати барином людину, в якій вбачав риси барина: неробу, розкішника, .. бундючного і т. ін (О. Кундзич).

Значення в інших словниках

1. розкішник — розкі́шник іменник чоловічого роду, істота той, хто живе в розкошах рідко  Орфографічний словник української мови
2. розкішник — -а, ч., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкішник — СИБАРИ́Т (той, хто любить розкіш, бездіяльне життя), РОЗКІ́ШНИК рідше, РОЗКОШОЛЮ́Б заст.  Словник синонімів української мови
4. розкішник — РОЗКІ́ШНИК, а, ч., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит. Самозгуба теж чарує і сп’яняє, Як от розкішника додержане вино… (Міцк., П. Тадеуш, перекл.  Словник української мови в 11 томах