розкішниця
РОЗКІ́ШНИЦЯ, і, ж., рідко.
Жін. до розкі́шник.
Як примчала шляхта зранку, Взяла в полон подолянку. Не розкішницю лукаву, – Бідну дівчину чорняву (Я. Шпорта);
За товаришку дали їй [Марусі] Палажку, підстаркувату вже дівчину, колись красуню і розкішницю панську .. Палажка днювала й ночувала біля Марусі (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)