розкішниця
РОЗКІ́ШНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до розкі́шник.
Як примчала шляхта зранку, Взяла в полон подолянку. Не розкішницю лукаву,— Бідну дівчину чорняву (Шпорта, Вибр., 1958, 492).
Словник української мови (СУМ-11)РОЗКІ́ШНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до розкі́шник.
Як примчала шляхта зранку, Взяла в полон подолянку. Не розкішницю лукаву,— Бідну дівчину чорняву (Шпорта, Вибр., 1958, 492).
Словник української мови (СУМ-11)