розламувати
РОЗЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Ламаючи, ділити що-небудь; переламувати.
Бараболя виймає з кишені довгий саморобний цукерок, подає синові. Той .. розламує цукерок і одну половину простягає Бараболі (М. Стельмах);
Лейтенант миттю розламав паляницю. Він розламав її все-таки на три рівні пайки – собі, товаришеві й Максимові – й роздав (І. Багряний);
// Ламаючи в кількох або багатьох місцях, ділити, дробити на частини, шматки що-небудь.
Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (С. Чорнобривець).
2. Руйнувати, розбивати що-небудь.
Вбили [цигани] економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (І. Нечуй-Левицький);
Якось однієї ночі розламали [хлопці] широчезне вікно (М. Трублаїні);
// розм. Псувати, робити непридатним для використання що-небудь.
* Образно. Клименко, навіть прострелений двома кулями, не покинув поля бою .. Він командував до того часу, поки не розламав кліщі оточення і не вивів з них своїх воїнів (М. Стельмах).
3. перев. недок., тільки 3 ос., розм. Виклика́ти ломоту, біль (у кістках, суглобах, м'язах).
З останніх сил тримався Яресько в сідлі. Нудотна гаряча втома розламувала тіло, зорі до болю різали очі (О. Гончар);
// безос.
Привали були короткі, і після них ще тяжче було вставати, всі кістки розламувало (О. Гончар).
4. розм. Розправляти, розминати (кінцівки, частини тіла), розвивати за допомогою рухів гнучкість (кінцівок, частин тіла).
Гнат мало з шкури не лізе, затягло йому дух, залляло потом очі – розламував молоде гаряче тіло, вимахував косою, брав широкий покіс (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)