розламувати
РОЗЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Ламаючи, ділити що-небудь; переламувати.
Бараболя виймає з кишені довгий саморобний цукерок, подає синові. Той.. розламує цукерок і одну половину простягає Бараболі (Стельмах, II, 1962, 289);
// Ламаючи в кількох або багатьох місцях, ділити, дробити на частини, шматки що-небудь.
Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 97).
2. Руйнувати, розбивати що-небудь.
Вбили [цигани] економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (Н.-Лев., III, 1956, 277);
Якось однієї ночі розламали [хлопці] широчезне вікно (Трубл., І, 1955, 136);
// розм. Псувати, робити непридатним для використання що-небудь.
*Образно. Клименко, навіть прострелений двома кулями, не покинув поля бою.. Він командував до того часу, поки не розламав кліщі оточення і не вивів з них своїх воїнів (Стельмах, II, 1962, 157).
3. перев. недок., тільки 3 ос., розм. Виклика́ти ломоту, біль (у кістках, суглобах, м’язах).
З останніх сил тримався Яресько в сідлі. Нудотна гаряча втома розламувала тіло, зорі до болю різали очі (Гончар, II, 1959, 130);
// безос.
Привали були короткі, і після них ще тяжче було вставати, всі кістки розламувало (Гончар, Людина.., 1960, 80).
4. розм. Розправляти, розминати (кінцівки, частини тіла), розвивати за допомогою рухів гнучкість (кінцівок, частин тіла).
Гнат мало з шкури не лізе, затягло йому дух, залляло потом очі — розламував молоде гаряче тіло, вимахував косою, брав широкий покіс (Горд., II, 1959, 194).
Словник української мови (СУМ-11)