розледащіти

РОЗЛЕДАЩІ́ТИ і рідко РОЗЛЕДАЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

Стати ледачим, звикнути до лінощів; розлінуватися.

Ото, серце, од того часу він так розледащів, що й за роботу не візьметься (І. Нечуй-Левицький);

Зв'язківці розледащіли, звиклися до спокійного, безтурботного життя (Ю. Збанацький);

– І до чого ж жінки розледачіли! Зокола хати не примазані, аж соромно! (М. Рудь);

– Розледачів, розніжився, – сказав Тарас сердито. – Тепер тягну, немов у плуг запрігся!.. (Василь Шевчук);

* Образно. Ніч забарилась, як навмисне, розледачіло, як на зло, нестерпне сонце – висне й висне, до пругу ледве доповзло (В. Швець);

// розм. Стати нестриманим у своїх діях, вчинках, у поведінці; розбеститися, розпуститися.

Недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь, розледащів і пошився в босяки (І. Нечуй-Левицький);

Максим – як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок... Так розледачів, розібрався, розпився, що сказано: ні до чого (Панас Мирний);

– Я з братією воюю он як! Розжиріли, розледачіли. Ніякого сорому не знають (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. розледащіти — розледащі́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розледащіти — див. лінитися  Словник синонімів Вусика
3. розледащіти — і рідко розледачіти, -ію, -ієш, док. Стати ледачим, звикнути до лінощів; розлінуватися. || розм. Стати нестриманим у своїх діях, вчинках, у поведінці; розбеститися, розпуститися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розледащіти — Розледащі́ти, -щі́ю, -щі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розледащіти — РОЗЛЕДАЩІ́ТИ і рідко РОЗЛЕДАЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати ледачим, звикнути до лінощів; розлінуватися. Ото, серце, од того часу він так розледащів, що й за роботу не візьметься (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. розледащіти — Розледащіти, -щію, -єш гл. = розледачитися. Швидко чоловік розледащів. Кв. II. 298.  Словник української мови Грінченка