розлитий
РОЗЛИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розли́ти 1–4, 6.
Він ще постояв трохи, задумавшись та поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (І. Нечуй-Левицький);
Дніпро внизу розлитий Сяє, грає, котить води... (М. Рильський);
Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка гола мерзне за вікном (В. Сосюра);
Але відчувалось, що в ньому [світанку] вже звуки розлиті, Лиш з'явиться сонце – вони задзвенять у блакиті (Л. Первомайський);
Нараз підхоплював Марусю якийсь вир радості й гострого відчування розлитої доокола гірської краси (Г. Хоткевич);
// розли́то, безос. пред.
Верба наказував, щоб вона [радистка] виходила з своєї схованки тільки через отой телефонний люк, де розлито смердючий соляр і смолу (В. Кучер);
Скільки там пісень розлито – У степу, де стежка в жито (І. Нехода);
// у знач. прикм.
Витерти розлиту воду.
Словник української мови (СУМ-20)