розложитися
РОЗЛОЖИ́ТИСЯ, ложу́ся, ло́жишся, док., прост.
1. Те саме, що розкла́стися.
Вона з хвилини на хвилину все більше та більше червоніла, здається, вино, розложившись по жилах, пішло поза тонкою шкурочкою і звідти виглядало .. рум'янцем (Панас Мирний).
2. Те саме, що розташува́тися 1.
Максим Беркут велів товариству на хвилю розложитися і спочити (І. Франко);
Приїхала я в Сан-Ремо, та вже не могла зараз написати, бо не випав час: поки розложилась, повечеряла.., то вже й спати схотілося з дороги (Леся Українка);
Заліз [Данило] у траву і розложився до доброго сну (В. Стефаник).
3. Те саме, що розки́нутися.
Село розложилось у долині (І. Муратов);
Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)