розложити
РОЗЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, прост.
1. Те саме, що розкла́сти 1–4, 6.
Понесла [Маруся] до церкви .. паску, .. ковбасу, крашанок з десяток, сало і грудку солі і, розіславши на цвинтарі у ряду з другими хустку, розложила усе гарненько (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Дурний! А ти вчись у мене. Розложив роботу – а сам і пішов (Панас Мирний);
Шатри в коло розложили [половці], Щоб не мокнуть під дощем (І. Франко);
[Паріс:] А йдіть, та принесіте дров сюди, та розложіть вогонь (Леся Українка);
Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив (В. Самійленко).
2. Те саме, що розпра́вити¹ 1.
Як прийшла на нього черга голосувати, то Коваленко вийняв картку, розложив її та і тицьнув самому старості під самий ніс (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)