розложити

РОЗЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех., розм., рідко.

1. Те саме, що розкла́сти 1-4, 6.

Понесла [Маруся] до церкви.. паску, ..ковбасу, крашанок з десяток, сало і грудку солі і, розіславши на цвинтарі у ряду з другими хустку, розложила усе гарненько (Кв.-Осн., II, 1956, 66);

— Дурний! А ти вчись у мене. Розложив роботу — а сам і пішов (Мирний, IV, 1955, 128);

Шатри в коло розложили [половці], Щоб не мокнуть під дощем (Фр., XIII, 1954, 368);

[Паріс:] А йдіть, та принесіте дров сюди, та розложіть вогонь (Л. Укр., II, 1951, 314);

Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив (Сам., І, 1958, 171).

2. Те саме, що розпра́вити¹ 1.

Як прийшла на нього черга голосувати, то Коваленко вийняв картку, розложив її та і тицьнув самому старості під самий ніс (Март., Тв., 1954, 179).

Значення в інших словниках

1. розложити — розложи́ти дієслово доконаного виду розкласти рідко  Орфографічний словник української мови
2. розложити — -ложу, -ложиш, док., перех., розм., рідко. 1》 Те саме, що розкласти 1-4), 6). 2》 Те саме, що розправити I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розложити — РОЗЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, прост. 1. Те саме, що розкла́сти 1–4, 6. Понесла [Маруся] до церкви .. паску, .. ковбасу, крашанок з десяток, сало і грудку солі і, розіславши на цвинтарі у ряду з другими хустку, розложила усе гарненько (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. розложити — розложи́ти : ◊ розложи́ти на долівці → долівка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. розложити — Розложи́ти, -жу, -жиш гл. = роскласти. Розложили середу двора огонь. Кв. І. 1.08.  Словник української мови Грінченка