розложисто
РОЗЛО́ЖИСТО. Присл. до розло́жистий.
Втоптана дорога стала вужчою. Із села йшла розложисто, багато скотинячих і людських ніг її топтало (Хотк., Довбуш, 1965, 69);
Пісня летіла розложисто, бадьоро (Коп., Вибр., 1948, 122);
*Образно. Старовинне таке було собі.. місто… І кооперація в тому місті квітла буйно та розложисто... (Вишня, І, 1956, 139).
Словник української мови (СУМ-11)