розлютовуватися

РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ¹, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЛЮТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, РОЗЛЮТИ́ТИСЯ, ючу́ся, ю́ти́шся, док., на кого – що, чим і без дод.

Ставати дуже роздратованим, лютим, озлобленим; дуже сердитися, гніватися.

Онися розлютувалась і вже кричала на увесь зал (І. Нечуй-Левицький);

Розлютувався Гнат і, перехилившись з сідла, зашмагав нагаєм по овечих спинах (Григорій Тютюнник);

Він розлютився тим, що хтось посмів спинити його обоз (В. Петльований);

* Образно. Шторм розлютувався надвечір (Ю. Яновський).

РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ², ується, уються, недок., РОЗЛЮТУВА́ТИСЯ, ти́ться, тя́ться, док.

Розпаюватися, розпаятися.

Значення в інших словниках

1. розлютовуватися — розлюто́вуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розлютовуватися — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
3. розлютовуватися — і розлючуватися, -уюся, -уєшся, недок., розлютуватися, -уюся, -уєшся і розлютитися, -ючуся, -ютишся, док., на кого – що, чим і без додатка. Ставати дуже роздратованим, лютим, озлобленим; дуже сердитися, гніватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розлютовуватися — I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. розлютовуватися — РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ і РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЛЮТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся і РОЗЛЮТИ́ТИСЯ, ючу́ся, ю́ти́шся, док., на кого — що, чим і без додатка. Ставати дуже роздратованим, лютим, озлобленим; дуже сердитися, гніватися.  Словник української мови в 11 томах