розлючено

РОЗЛЮ́ЧЕНО.

Присл. до розлю́чений 2.

Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Олесь Досвітній);

Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (В. Собко);

* Образно. Вітер розлючено гнав суцільну стіну снігу (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. розлючено — розлю́чено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розлючено — Присл. до розлючений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлючено — РОЗЛЮ́ЧЕНО. Присл. до розлю́чений 2. Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Досв., Вибр., 1959, 255); Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (Собко, Скеля.., 1961,120); *Образно.  Словник української мови в 11 томах