розлючено

РОЗЛЮ́ЧЕНО. Присл. до розлю́чений 2.

Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Досв., Вибр., 1959, 255);

Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (Собко, Скеля.., 1961,120);

*Образно. Вітер розлючено гнав суцільну стіну снігу (Коп., Вибр., 1948, 213).

Значення в інших словниках

1. розлючено — розлю́чено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розлючено — Присл. до розлючений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлючено — РОЗЛЮ́ЧЕНО. Присл. до розлю́чений 2. Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Олесь Досвітній); Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (В. Собко); * Образно. Вітер розлючено гнав суцільну стіну снігу (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах