розлючено
РОЗЛЮ́ЧЕНО. Присл. до розлю́чений 2.
Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Досв., Вибр., 1959, 255);
Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (Собко, Скеля.., 1961,120);
*Образно. Вітер розлючено гнав суцільну стіну снігу (Коп., Вибр., 1948, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розлючено — розлю́чено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- розлючено — Присл. до розлючений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розлючено — РОЗЛЮ́ЧЕНО. Присл. до розлю́чений 2. Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Олесь Досвітній); Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (В. Собко); * Образно. Вітер розлючено гнав суцільну стіну снігу (О. Копиленко). Словник української мови у 20 томах