розлючення

РОЗЛЮ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. розлюти́ти і розлюти́тися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлючення — розлю́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розлючення — -я, с. Дія і стан за знач. розлютити і розлютитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлючення — РОЗЛЮ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. розлюти́ти і розлюти́тися. Словник української мови у 20 томах