розлючено

розлю́чено

Присл. до розлючений 2).

Значення в інших словниках

1. розлючено — розлю́чено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розлючено — РОЗЛЮ́ЧЕНО. Присл. до розлю́чений 2. Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Олесь Досвітній); Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (В. Собко); * Образно. Вітер розлючено гнав суцільну стіну снігу (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах
3. розлючено — РОЗЛЮ́ЧЕНО. Присл. до розлю́чений 2. Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Досв., Вибр., 1959, 255); Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (Собко, Скеля.., 1961,120); *Образно.  Словник української мови в 11 томах