розлягатися
РОЗЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся; мин. ч. розлі́гся, лягла́ся, ло́ся; док.
1. Лягати вільно, невимушено, розкинувшись; зручно вмощуватися, лежачи на чому-небудь.
Кіно показували .. прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Григорій Тютюнник);
Фрідріх ні на кого не звертає уваги. Він розлігся горілиць на колодках (П. Колесник);
// розм. Вільно, зручно сідати на що-небудь; розсідатися.
[Горпина:] Добривечір вам у вашу хату! (Кидає до порога кошик і розлягається на стільці) (І. Нечуй-Левицький);
Лазар спав досхочу, наїдався і грав у карти, напивався горілки і, розлігшись у м'якім кріслі, коверзував (М. Коцюбинський).
2. перен., розм. Розноситися в навколишньому просторі (про дрібні частинки чогось, запахи і т. ін.).
Важкий дух польових васильків .. розлягався в солонуватому повітрі (І. Нечуй-Левицький);
Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Леся Українка);
По вулиці залопотіло щось раптом і з гиком пронеслося. Лиш курява знялась, видко, як по подвір'ю розляглась (А. Головко).
3. перен. Голосно звучати, дзвінко лунати в навколишньому просторі.
По майдані розлягався розпачливий плач Варки (Мирослав Ірчан);
Далеко десь раптом постріл розлігся й луна покотила його по байраках та горах (М. Старицький);
Ми в'їхали в село. Неначе у дрімоті Почулись голоси, розлігся сміх і спів (М. Рильський);
// Ставати широко відомим; поширюватися, розповсюджуватися (про новини, чутки, поголоски і т. ін.).
Розляглася чутка, що пан свата чи вже висватав якусь генеральську дочку (Марко Вовчок).
4. чим, від чого і без дод., перен. Наповнюватися голосними звуками (криком, співом, сміхом і т. ін.).
Прокинулось усе .. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків (Панас Мирний);
Вилазили [діти] батькові на рівні широкі плечі.., і тоді вже вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (М. Стельмах).
5. перен. Охоплювати великий простір, далеко простягатися; розкидатися.
Розлягалось поле, рівне, сіро-зелене, голе (М. Коцюбинський);
Підходили [хлопці] до села. В левади, в садки загорнуте, розлягалося воно по той бік річки (А. Головко);
Широко розляглись поля зелені з буйними хлібами (Б. Грінченко);
Море розляглося на всі краї. У високому небі звиваються птахи (О. Гончар);
// Широко відкриватися перед очима, зором; ставати видним на всьому просторі.
Пшениця чиста, пишна, добірна розляглася тепер перед очима, наче море (А. Шиян).
6. перен., рідко. Дуже голосно, надривно плакати, кричати.
– Паць, паць, паааць... – розлягалася Маруся, заганяючи двоє поросят (Грицько Григоренко);
Вдарив дзвін на пожежу .. Вона трохи не одуріла тоді з ляку. Бігала, кричала, дитина собі розлягалася на всю хату – та вона не чула (Панас Мирний);
// Дзвінко, переливчасто співати.
Тьохкає, аж розлягається в садку соловейко (М. Коцюбинський);
// Нестримно сміятися, реготати.
Люди аж розляглися кругом; а стара дячиха на лиці мінилася та очима, як відьма, водила (Панас Мирний).
7. перев. недок., перен., рідко. Натужно, з надмірним зусиллям працювати; надриватися.
– Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті – усе сама! (Грицько Григоренко).
8. рідко. Хилитися, розходитися в різні боки від чого-небудь.
Як вихор, мчалася [дівчина] густим житом, воно тільки розлягалося за нею, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном (Панас Мирний);
Я чую: десь по межах торохтить грабарка. Ніжно під колісьми травичка розлягається (І. Микитенко);
// Руйнуючись, валитися в різні боки; розвалюватися.
Захазяйнував [Тимко], як порядний господар: поправив тин, що вже зовсім був розлігся та позаростав бур'яном; .. перекрив .. хлів (Григорій Тютюнник).
◇ (1) Аж ви́ляски розляга́ються (д) див. ви́ляск.
Словник української мови (СУМ-20)