розмиряти
РОЗМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗМИРИ́ТИ, рю́, риш, док., кого і без дод., рідко.
Відновлювати мир, згоду між ким-небудь; мирити, примиряти.
Діло от-от до бійки доходить. Спочатку я просто лякався й прожогом біг розмиряти (Г. Хоткевич);
Йонька встав і накинувся з кулаками на жінку і таки побив би її, якби не Гаврило, якому тільки й судилося сьогодні, що розмиряти (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)