розмисел

РО́ЗМИСЕЛ, слу, ч.

1. Те саме, що ро́здум 1–3.

Правда розмислу не потребує (Номис);

[Мартіан:] Я вас прошу розважити спокійно, з холодним розмислом, сю просту справу (Леся Українка);

Після недовгого розмислу і вагань Петро так і зробив. Вернувся додому, закінчив семирічку (І. Волошин);

Батько мовчав, заглиблений у свої розмисли (Я. Качура);

– Тридні дали на розмисли мені (Л. Костенко).

2. розм. Свідомість, здатність свідомо сприймати навколишнє.

Коли зір і розмисел сяк-так повертають до Юри, він, нарешті, бачить своїх друзів і ворогів (Ю. Смолич);

Іноді йому [Палієві] здавалося, що може, його розмислу не вистачало на те, що затіяв на початку (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. розмисел — ро́змисел іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розмисел — див. РОЗДУМ; ОК. свідомість.  Словник синонімів Караванського
3. розмисел — -слу, ч. 1》 Те саме, що роздум 1-3). 2》 розм. Свідомість, здатність свідомо сприймати навколишнє.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розмисел — Роздум, роздума, задума, міркування  Словник чужослів Павло Штепа
5. розмисел — РО́ЗДУМ (стан заглиблення у свої думки), РОЗДУ́МУВАННЯ, РО́ЗМИСЕЛ, МЕДИТА́ЦІЯ літ., НА́МИСЕЛ діал., РОЗДУ́МА рідко, РОЗРА́ДА розм., РО́ЗСУД розм. Нелегкі роздуми не раз тривожили душу Погиби (М.  Словник синонімів української мови
6. розмисел — Ро́змисел, -слу, -слові; -мисли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розмисел — РО́ЗМИСЕЛ, слу, ч. 1. Те саме, що ро́здум 1 — 3. [Мартіан:] Я вас прошу розважити спокійно, з холодним розмислом, сю просту справу (Л. Укр., III, 1952, 327); Після недовгого розмислу і вагань Петро так і зробив. Вернувся додому, закінчив семирічку (Вол.  Словник української мови в 11 томах