розмовниця

РОЗМО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до розмо́вник 2.

Сидять жінки на призьбі, що рудіє глиною в вечірньому світлі; стіна за розмовницями яснить, мов срібна. Здається, тільки сонце в світі чує їхні жалі (В. Барка).

Значення в інших словниках

1. розмовниця — розмо́вниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. розмовниця — -і, розм. Жін. до розмовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмовниця — РОЗМО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до розмо́вник 2. - А чи не знаєте ви чогось докладнішого про життя самої пані Бічер-Стоу, роман якої ми всі знаємо з ва-ших оповідань? — каже одна з дорослих розмовниць (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 243).  Словник української мови в 11 томах