розмокати
РОЗМОКА́ТИ, а́є, недок., РОЗМО́КНУТИ і рідко РОЗМО́КТИ, кне; мин. ч. розмо́к, ла, ло і розмо́кнув, нула, ло; док.
Вбираючи в себе воду, вологу, ставати мокрим, м'яким або втрачати свою первісну форму.
Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (О. Копиленко);
АРГІЛІТ – осадова гірська порода .. При однаковому з глинами мінералогічному і хімічному складі відрізняється значно більшою твердістю і здатністю не розмокати у воді (з наук. літ.);
Розмокли на кисіль книші і буханці (П. Гулак-Артемовський);
Князь Ярослав сидів над гарним озерцем.., м'яка шкіра [чобіт] розмокла, ноги князеві, власне, викупувалися в воді, але він того не зауважував (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)