розмокати
РОЗМОКА́ТИ, а́є, недок., РОЗМО́КНУТИ і рідко РОЗМО́КТИ, кне; мин. ч. розмо́к, ла, ло і розмо́кнув, нула, ло; док. Вбираючи в себе воду, вологу, ставати мокрим, м’яким або втрачати свою первісну форму.
Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (Коп., Вибр., 1948, 8);
Розмокли на кисіль книші і буханці (Г.-Арт., Байки.., 1958, 144).
Словник української мови (СУМ-11)