розмоклий
РОЗМО́КЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до розмо́кнути, розмо́кти.
Розмокла від дощів земля;
// у знач. прикм.
Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (І. Франко);
Понура, нажахана юрба .. поволеньки, моторошно просувається розмоклими, розбаюреними стернями, ріллями (В. Козаченко);
Дібратися до них із повозів по розмоклій дорозі не було легко (Б. Лепкий);
Оно ще й сірники наші розмоклі лежать (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)