розмочений
РОЗМО́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розмочи́ти.
Ліхтарів не було, – тільки й світу на вулиці, що з тих віконечок. Ноги грузли в глині, розмоченій дощами (Б. Грінченко);
Труп хитався, ганчірки перегнилої і дощами розмоченої одежі облітали з нього (Б. Лепкий);
// у знач. прикм.
Солоний чабак і кілька шматків розмоченого житнього сухаря вже лежали на столі (С. Добровольський);
Їсть він не одні помийки з борошна, а й кусники розмоченого хліба і навіть шматки картоплі (У. Самчук);
На плакаті був напис розмоченим хімічним олівцем (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)