1. Словник української мови у 20 томах

розмочений

РОЗМО́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розмочи́ти.

Ліхтарів не було, – тільки й світу на вулиці, що з тих віконечок. Ноги грузли в глині, розмоченій дощами (Б. Грінченко);

Труп хитався, ганчірки перегнилої і дощами розмоченої одежі облітали з нього (Б. Лепкий);

// у знач. прикм.

Солоний чабак і кілька шматків розмоченого житнього сухаря вже лежали на столі (С. Добровольський);

Їсть він не одні помийки з борошна, а й кусники розмоченого хліба і навіть шматки картоплі (У. Самчук);

На плакаті був напис розмоченим хімічним олівцем (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмочений — розмо́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розмочений — див. мокрий Словник синонімів Вусика
  3. розмочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розмочити. || розмочено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмочений — РОЗМО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмочи́ти. Солоний чабак і кілька шматків розмоченого житнього сухаря вже лежали на столі (Добр., Очак. розмир, 1965, 125); На плакаті був напис розмоченим хімічним олівцем (Смолич, Мир.., 1958, 168). Словник української мови в 11 томах