розмічати

РОЗМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що.

1. Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою.

На розгородженому подвір'ї Катерини .. Мусій Горбань розмічав фундамент під дві кімнати з кухнею (Л. Первомайський);

Великий архітектор, мов лінійкою, розмітив ці прямі кути, дальні перспективи, заокруглення площ (О. Полторацький);

// спец. Наносити на поверхню заготівки контури майбутньої деталі, що вказують на межі, в яких потрібно виконувати її дальше оброблення відповідно до креслень.

Розмічаючи деталі перед їх обробленням, треба передбачити припуски для дальшого оброблення (з навч. літ.);

Щоб одержати виріб відповідної форми і розмірів, потрібно перед обробленням заготівку розмітити (з навч. літ.).

2. розм., рідко. Обдумуючи, визначати, намічати план дальших дій, заходів.

Василько розмітив собі на пальцях, про що має говорити з ним (А. Турчинська).

Значення в інших словниках

1. розмічати — розміча́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розмічати — -аю, -аєш і рідко розмічувати, -ую, -уєш, недок., розмітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою. || спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмічати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. розмічати — РОЗМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. 1. Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою. На розгородженому подвір’ї Катерини..  Словник української мови в 11 томах