розмічати

розміча́ти

-аю, -аєш і рідко розмічувати, -ую, -уєш, недок., розмітити, -ічу, -ітиш, док., перех.

1》 Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою.

|| спец. Наносити на поверхню заготовки контури майбутньої деталі, що вказують на межі, в яких потрібно виконувати її подальшу обробку відповідно до креслень.

2》 розм., рідко. Обдумуючи, визначати, намічати план подальших дій, заходів.

Значення в інших словниках

1. розмічати — розміча́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розмічати — РОЗМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що. 1. Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою. На розгородженому подвір'ї Катерини ..  Словник української мови у 20 томах
3. розмічати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. розмічати — РОЗМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. 1. Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою. На розгородженому подвір’ї Катерини..  Словник української мови в 11 томах