рознавіснілий
РОЗНАВІСНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до рознавісні́ти.
Рознавісніла від болю тварина не вмовкала;
// у знач. прикм.
Рознавісніла юрба.
Словник української мови (СУМ-20)РОЗНАВІСНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до рознавісні́ти.
Рознавісніла від болю тварина не вмовкала;
// у знач. прикм.
Рознавісніла юрба.
Словник української мови (СУМ-20)