розорятися
РОЗОРЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся і рідко РОЗО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗОРИ́ТИСЯ, зорю́ся, зо́ришся, док.
1. Позбуватися багатства, достатку, майна; ставати бідним, убогим, впадати в злидні.
Маси селянства розорялись, постійно голодували, вмирали (з навч. літ.);
– Немає у мене нічого, збіднів я зовсім, розорився, – Петру говорив хриплим голосом (М. Чабанівський);
Це були селяни-бідняки, які розорилися (з навч. літ.).
2. перев. док., розм. Витратити свої кошти, гроші; розтратитися.
– Марнувати життя за картами... Розорятися в глушині на шампанське по пивницях! Опуститися, запліснявіти! (М. Слабошпицький);
[Солдат:] Було у мене тридцять п'ять копієк [копійок], на всі розорився (М. Кропивницький).
3. тільки недок. Пас. до розоря́ти, розо́рювати².
РОЗОРЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., розм.
Лаятися, сваритися з надмірною гарячковістю.
В останній прихід розповіла Катря пожильцям барака: нахабніє, розоряється той .. Йона, життя вже від нього нема (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)