розпаскуджений
РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до розпаску́дити.
2. у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований.
Мати врозумляла дочку. Тихін ненадійний .. Він і на машині їздить, і трактором оре, та розпаскуджений. Одбився від рук, не признає нікого (К. Гордієнко).
3. у знач. прикм. Який розпаскудили, чимось зіпсували.
Словник української мови (СУМ-20)