розпаскуджений
розпаску́джений
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпаскудити.
2》 у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований.
Великий тлумачний словник сучасної української мовирозпаску́джений
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпаскудити.
2》 у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований.
Великий тлумачний словник сучасної української мови