1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розпаскуджений

розпаску́джений

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпаскудити.

2》 у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпаскуджений — розпаску́джений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпаскуджений — див. розпусник Словник синонімів Вусика
  3. розпаскуджений — РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розпаску́дити. 2. у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований. Мати врозумляла дочку. Тихін ненадійний .. Словник української мови у 20 томах
  4. розпаскуджений — РОЗПУ́ЩЕНИЙ (недисциплінований, свавільний унаслідок чийогось потурання), РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, ЗІПСО́ВАНИЙ, ЗІПСУ́ТИЙ, РОЗТЛІ́ННИЙ (морально розкладений). Вічно п'яний, брутальний і розбещений, він наганяв страх на людей своїм нагаєм (М. Словник синонімів української мови
  5. розпаскуджений — Розпаску́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпаскуджений — РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпаску́дити. 2. у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований. Мати врозумляла дочку. Тихін ненадійний.. Словник української мови в 11 томах