1. Словник української мови в 11 томах

розпаскуджений

РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпаску́дити.

2. у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований.

Мати врозумляла дочку. Тихін ненадійний.. Він і на машині їздить, і трактором оре, та розпаскуджений. Одбився від рук, не признає нікого (Горд., Дівчина.., 1954, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпаскуджений — розпаску́джений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпаскуджений — див. розпусник Словник синонімів Вусика
  3. розпаскуджений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпаскудити. 2》 у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпаскуджений — РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розпаску́дити. 2. у знач. прикм. Який розпаскудився, набув поганих нахилів, звичок; розбещений, зіпсований. Мати врозумляла дочку. Тихін ненадійний .. Словник української мови у 20 томах
  5. розпаскуджений — РОЗПУ́ЩЕНИЙ (недисциплінований, свавільний унаслідок чийогось потурання), РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, ЗІПСО́ВАНИЙ, ЗІПСУ́ТИЙ, РОЗТЛІ́ННИЙ (морально розкладений). Вічно п'яний, брутальний і розбещений, він наганяв страх на людей своїм нагаєм (М. Словник синонімів української мови
  6. розпаскуджений — Розпаску́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)