1. Словник української мови в 11 томах

розпаскудження

РОЗПАСКУ́ДЖЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розпаску́дити і розпаску́дитися.

— То [горілка] загибіль [загибель] наша. І тут уже не чужа хитрість убиває нас, а власне розпаскудження (Фр., VIII, 1952, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпаскудження — розпаску́дження іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпаскудження — -я, с., розм. Дія і стан за знач. розпаскудити і розпаскудитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпаскудження — РОЗПАСКУ́ДЖЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розпаску́дити і розпаску́дитися. – То [горілка] загибіль [загибель] наша. І тут уже не чужа хитрість убиває нас, а власне розпаскудження (І. Франко). Словник української мови у 20 томах